Життя у обіймах зеленого змія...
Нічого не хоче й не бачить. Не мріє...
Ніщо не свербить, у коморі – злидарка...
Ні, є одна мрія – наповнена чарка!
І вдень і вночі його тіло воліє
В смердючі обійми зеленого змія.
Байдужість до всього, супротив до світу,
Аби було завжди в горлянку залито...
Керує свідомістю думка про зілля.
На ранок – мігрені, жорстоке похмілля.
Занедбані сім’ї, розбиті обличчя,
Весь час в позичанках... Життя на узбіччі.
Коли ти утямиш, що час не зворотній?
Здоров’я втікає, а втрати – істотні!
Почуй кволий розум, що плаче і просить:
Цистерну вже випито. Здумайся. Досить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386652
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.12.2012
автор: Віктор Нагорний