Ми

Дівчинко  моя,  в  тобі  надто  багато  сексу,
Занадто  багато  солодкого  крему.
Про  тебе  щоночі  нагадує  свіжа  преса,
І  погляд  твій  на  серці  формує  дилему.

На  плечах  родимки  ледь-ледь  помітні,
Чорні  панчохи  на  ногах,  берці.
Запах  несказаності,  як  сніг  у  квітні,
Ніжно  лоскоче  епітелій  на  серці.

Моя  нестримна  свобода  у  твоїх  руках,
Моє  збуджене  дихання  з  твоїх  грудей.
Як  вічні  паломники,  ми  заблукали  в  снігах,
Якось  так…  любов  —  це  там,  де  нема  людей.

Розкидані  крихти…  зима  і  холодна  підлога.
Мовчи.  Вкрикуйся  мною  у  невідоме.
Розірвані  нерви,  відкриті  дороги,
Здригається  тіло  у  приступах  судоми.

Дівчинко  моя,  як  багато  не  встиг  я  сказати…
І  наші  німі  слова,  як  недопите  вино.
Зранку  розійдуться  хмари  і  ангел  крилатий
Постукає  пальцем  у  наше  вікно.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386167
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2012
автор: Ноїв Ковчег