Так не судилось…

Недавно  я  питала  в  Бога,
Чи  ми  з  тобою  пара?  Він  сказав,
Що  розійшлися  наші  дві  дороги,
Бо  ти  собі  вже  іншу  відшукав.

Я  відповіла:  "Боже,  дожен́у  я,
За  ним  майну  в  дорогу  босоніж".
-  Біжи,  кричи  -  тебе  він  не  почує,
Лише  трима  в  кишені  гострий  ніж.

Та  я  не  слухала  -  упертість  взяла  гору
Та  й  віра  ще  у  серці  берегла...
Побігла  світ  за  очі  за  тобою,
Але  твоїх  слідів  я  не  знайшла.

Я  плакала  і  долю  проклинала,
Я  жити  не  хотіла  через  біль,
І  від  ножа  не  гоїться  та  рана,
Бо  сльози  роз'їдають,  наче  сіль.

Сьогодні  ж  на  коліна  приклякаю:
"За  що  мене  ти,  Боже,  покарав?"
-  Я  не  карав.  Тебе  благословляю.
Так  не  судилось.  -  Бог  мені  сказав.

                                                                                         //17.12.12//

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2012
автор: Marisong