Знову сняться птахи - білокрилі приблуди міжхмар'я,
все ще тягнуть за обрій зчорнілі за ніч димарі.
І у звичному тоні ранкового чорного вбрання
мій тонкий силует пробігає по білій стіні.
Я збігаю на вулицю, плечі тремтять від морозу,
за скупим вітровінням повільно здіймаю рукав.
Хто ж бо знав, що я мертва, і птахи - мої перехожі,
і це місто - дурман. Мій останній солодкий дурман.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385703
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2012
автор: Іванна Шкромида