Хоч будь закоренілим ти лінивцем,
Чи вправним роботягою в цеху,
Питання про "навіщо народився"?
Постане на життєвому шляху.
"Не раз себе підловлював на думці,
Чому я топчу землю до цих пір -
Можливо ви "охрестите" безумцем?..
Не вийде з мене Кафка чи Шекспір,
Хронічна ж-бо хвороба - графоманство,
А давній егоїзм - і поготів..
Не вийде з мене "бомж", не вийде й панство,
Лежати на Сейшелах би хотів,
Щоб маври з опахалами чорняві
Робили невеличкий вітерець,
Мулатка щоби пестила, смаглява,
Омари в клярі, зверху ще чебрець."
"Та годі, вередливий ти поганцю", -
Хтось з натовпу жбурне напереріз, -
"Ти з фрезером кружляв би краще в танці, -
На землю з неба, мрійнику, вже злізь!
То був би з тебе толк, заморський Грицю,
Розводить філософію життя...
Закинь її далеко на полицю,
Сховай разом із нею це ниття,
Країні зараз треба "піонєри",
Щоб жваво виробництво підіймать,
Ті ж атомники, й, звісно, комбайнери,
А ти шо, в біса, кажеш , курча мать?"
Я ствердно похитаю головою,
Та тишком прошепочу сам собі:
"Пацан, є шанси стати "рок-звіздою" ",
Нелегко хай розкоченій губі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385249
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2012
автор: Олександр Обрій