Всміхнись мені сьогодні на прощання,
Невинно, неозначно усміхнись
І я у серці розведу чекання
На завтрашнє-позавтрашнє - колись.
І я собі намрію, ох намрію -
Журавкою у небо дремену!
На стежі заметілевій насію
Любисткового цвіту, зачерпну
В долоні навіть зорі недосяжні -
То що мені захмарна височінь?
Пощо мені бескиди, доли, кряжі,
Коли в душі незнана глибочінь
П"янкого щастя - нібито надії?
А у вікні півонія цвіте...
Не важачи на стуж і вітровії,
Не важачи на сніг, що знов мете,
Твоя усмішка вимріяно вабить,
Зове туди, де весни у саду...
Всміхнись мені на мить одну хоча би -
Я в тій усмішці сонце віднайду...
(13.12.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384721
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2012
автор: Леся Геник