Люди -стіни, а голови стеля,
80 % води протікає по венах.
Ми дивимось в калюжі на небо
Не піднімаючи голови.
Люди - стіни, а серце вікно
У порожне і холодне дно.
І голос наш звучить
Криком розірваної струни.
Люди -стіни, а голови стеля,
Ми суцільні замкнені двері!
Ми є страх і обережність
В невинних дитячих очах.
Люди - стіни, і мов печальна пісня,
Зірветься з вуст і в повітрі повисне.
Розірвані щастя, зламані долі -
Переоране відчаєм поле...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384187
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2012
автор: Озелла Радукевич