НОВІ ПРИГОДИ КУРОЧКИ РЯБИ
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Дід
Баба
Курка Ряба
Котик
Мишка
Гуска
Качка
Лис
Півник
Півник: Жили собі Дід і Баба,
І була в них курка ряба…
Знаєте цю казку, дітки?
Справді знаєте? А звідки7
Втім, часи давно не ті,
Все змінилося в житті.
Казка також змін зазнала,
А яких—дивіться далі.
Акт І
Дід, баба, курка, потім півник, котик, качка, гуска, мишка.
Дід: День новий, хвалити Бога,
А я ще не їв нічого.
Бабо, ти ще спиш? Вже ранок.
Смаж яєчню на сніданок.
Баба: Та не сплю я, діду вражий.
З чого ж я її посмажу?-
Яйце Курка, як на те,
Знесла знову золоте.
Дід: Що? Знов золотом несеться?
(махнув рукою)Не щастить, то й не ведеться.
Баба: А крім того, кудкудака,
Що мала їй за те дяка.
Сідало, мовляв, тісненьке,
До водиці - далеченько,
Не заметене подвір’я,
Не почищене їй пір’я…
Вже у мене в’януть вуха.
Та ти сам її послухай!
Входить Курка Ряба з гітарою і співає:
Жила я в діда й баби у господі,
Знесла я їм яєчко золоте.
І дід, і баба раді тій нагоді,
Але мені не дякують за те.
Курка Ряба: Куд-куда-куда-куда,
А я курка молода.
Хочу я гуляти
І пісні співати.
А тут мене сприймають, я дивлюсь,
Неначе яйцефабрику якусь.
Нема умов належних в мене тут,
Щоб був високоякісний продукт.
Де душ у курнику? Де тепла піч?
Лишень кричать «несися!!» день і ніч.
Не буду! Все! От більше—ні яйця.
Дід: Чи ж така мова курці до лиця?
Баба: Ой лишенько! То що ж робити нам?
Ти ж золота нанесла кілограм.
Його ж не вкусить ані дід, ні я—
Тепер сидить голодна вся сімʼя. (плаче)
Дід: Чекай, бабуню, вихід є завжди.
Гей, Півнику, ану ходи сюди.
Заходить Півник
Дід: Прокукурікай щось своїй жоні,
Може, знесе одне яйце мені.
Півник: Які б ви не казали тут слова,
Моя кохана в усьому права!
Дід: Ага, то ти із нею заодно?
А хто там зазирає у вікно?
Гей, Коте, Качко, Гуско, заходіть,
Нам Курку вгамувати поможіть.
Котик: Якщо вже нам не бачити яйця,
Не проти я свіженького м’ясця.
Качка: Ну, це занадто радикальний хід,
Та і м’ясце не прожує вже дід.
Котик: То не біда(облизується)
Гуска: Та мова не про те!
Вза-ґа-га лі питання це просте:
Або веди себе так, як усі,
Або шукай продюсера красі.
А щоб потенціал розвити твій,
Тобі агент потрібен тут, як стій.
Миша(вибігає): Добридень, пані! Вдалий це момент,
Бо я—найкращий в цім дворі агент.
Я зірку з вас зроблю в єдину мить.
Про вас почують! Будуть вам служить!
Аж бачу оголошення вже це:
«На сцені Ряба Золоте Яйце»!
Курка Ряба:О, я у захваті! Ходім, ходім мерщій
Туди, до слави, до здійсненних мрій!
(виходять)
Півник: Куд-куди ж ти, мила?
Котик: Няв! Нема!
Усі: Вернися, Ряба!
Баба: Вернеться сама!
Акт ІІ
Курка і мишка в полі, недалеко видніється ліс.
Курка співає: Дивлюсь я на небо і думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, дав долю таку…
Як хороше жити було в курнику!
Мишка: Та годі скиглити! Вже близько місто,
А там—і сцена, успіх, море дива..
Курка Ряба:Але я змерзла, дуже хочу їсти,
А ти те саме й вчора говорила..
З’являється Лис
Лис: Кого я бачу! Що за райська птиця!
Чи наяву ви, чи це ,може, сниться?
Напевне, в гості ви ішли до мене?
У мене є печене і варене.
Я буду радий пригостити вас.
Ми пречудово проведемо час.
Не оминайте ви мою оселю,
А я вам сіна свіжого постелю
І навіть казку на ніч розповім…
Мишка: (до Курки): І ще до ранку преспокійно з’їм.
(до Лиса):Ні, пане Лисе, нам вже не до того.
У нас із вами розійшлись дороги:
Вам—у лісок, а нам—до міста йти…
Лис: То ви до міста? Можу провести.
У мене там знайомих є чимало.
Мишка: Чи то не ті, що хутро вам порвали?
Бо там є і мої знайомі пси.
Лис: (з жахом): Пси? Де?
Мишка: Вже чути їхні голоси.
Лис: Я змушений покинути вас, дами.
Було приємно бачитись із вами.(тікає)
Мишка: Ху, ледве здихались.
Курка: А де ж оті собаки?
Мишка: Та то я так йому, для переляку.
Я і сама злякалась, щоб не з’їв.
Гірка ціна його солодких слів!
Курка Ряба: Ти знаєш, Мишко, досить з нас пригод!
Вертаймося назад, на свій город.
Там ждуть мене старі і Півник кличе…
От тільки як погляну їм у вічі?
Я ж щастя проміняла на журбу.
Чи хто пробачить курочку рябу?
Мишка: Якщо так кажеш, що ж, ходім додому,
А то ще втрапимо у борщ рудому.
Акт ІІІ
Дідів двір, Півник сидить на ґанку, Курка і Мишка непомітно заходять
Півник: Ой де ж ти, де ж ти, моя Ряба,
На кого кинула мене?
Мені зерно не йде на гадку,
Мені усе навкруг сумне.
Я перестав співати зранку,
І Баба з Дідом досі сплять.
Я день у день сиджу на ґанку,
Тебе стомився виглядать.(плаче)
Курка Ряба:Мій Півнику! Ти не сумуй за мною.
Дивися-но: я тут, перед тобою!
Півник: Ку-ку-рі-ку! В житті з’явився зміст —
Вернулася Ряба з великих міст!
Виходять Дід, Баба, за ними всі мешканці двору
Дід: Що, уже ранок? Чи то вже обід?
Курка Ряба:То я, дідуню! Ви мене простіть,
Пробачте мене всі, рідня і друзі,
Бо я вже настраждалась по заслузі.
Баба: Ти зрозуміла помилку свою?
Курка Ряба:Ніколи не покину вже сім’ю!
Я захотіла слави і подяк,
А виявилось — все в житті не так.
Я всі свої пригоди розкажу,
Та зараз я на сідало спішу.(вибігає)
Дід: Ось так частенько і з людьми бува,
Хто про своє коріння забува.
Курка виносить яйця
Курка Ряба: Ось прошу, пригощайтесь на здоров’я,
Хоча й не золоті, зате—з любов’ю!
Мишка: А я сніданок можу зготувати,
Бо добре яйця вмію розбивати.
Усі актори співають фінальну пісню.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383486
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 09.12.2012
автор: мирослава