Я надішлю тобі останнього листа,
Додам до нього свій квиток на потяг.
І скрасить посмішка твої тонкі вуста,
а відповідь загине в темних дротах.
Валізу завтра я збираю без жалю.
Всі спогади в будинку залишаю.
І ту твою підвіску з кришталю
Подарувала я на вулиці скрипалю.
Мені лишилось сорок дві хвилини.
З нервовим зривом я давно знайома.
У підсвідомості – якісь чудні картини,
де ти мене спиняєш на пероні.
Зачинить двері у вагоні провідниця,
Наївність мені очі застелила.
В тіснім купе, на горішній полиці,
Своє кохання я навіки придушила.
Чи дійсно було правильно втікати?
Тобі це не цікаво, а даремно.
У нашім світі дуже легко заблукати…
Та потяги з перону йдуть щоденно. (03.02.2012)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382547
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2012
автор: Олена Вєчканова