В суцвіттях бавивсь вітерець.
В садку співала іволга.
Мотив закоханих сердець
складала біла віхола.
Весняний сад явив романс
і пахощі медовії.
Отут для нас родився вальс
з мелодії чудової.
Росли-гойдалися плоди.
Той спомин душу радує.
І ми приходили сюди,
як груші пахли-падали.
О, літній сад! Прекрасний час!
І тепло, й буйно-зелено.
Кохання танцювали вальс
щасливими, веселими.
Червоні яблука висять.
І любо як дивитися.
О, як танцює рідний сад!
Як дивно буде снитися.
Осінній сад гостинно як
низесенько вклоняється.
Барвистий килим простеля –
у вальсі не спиняється.
Наш не скінчається роман,
вже й глави припорошені.
Кохання сад чекає нас
на спомин-вальс запрошує.
Зимовий сад стрічає нас
і кружеля метелиця.
От-от скінчиться білий вальс,
от-от весна повернеться.
Цей спомин душу звеселя.
Сторіноньки гортаються.
Посеред голого гілля
два яблука гойдаються.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381903
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА