Пів сотні вже мені минуло,
Та наче вчора народивсь.
Життя і було, і не було,
Кому я в світі пригодивсь?
Ще мало я в житті побачив,
Ще мало вивчив, зрозумів,
Дещо пізнав, комусь пробачив...
Робив усе так, як умів.
Хотілось завжди досягать мети,
Хоч не завжди правим буваю.
"Життя прожить - не поле перейти" -
Народну мудрість пам'ятаю.
Біжать літа - шалені коні,
Що їх кує зозуля сива,
І вже срібляться мої скроні,
Вже осінь в гості запросила.
Мені б в гостях ще забаритись
І щедрий урожай зібрати,
Цілющої води напитись,
А потім... Сніг піде лапатий.
Коли б'є вічності година
Й душа у безвість пропливе,
Добром лиш славиться людина,
В нащадків пам'яті живе.
7-8.05.2006р. Монтадо(Португалія).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380573
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2012
автор: Сетубальський