Небо
з намальованими крилами
тече, виграЄ, лиється,
у очАх миється,
милується.
Здається,
що так би і жИлося
Тут –
Сперлась об мур
І, наче Дерево,
У небо росту
Поглядами-вихилясами
Руками, волоссям і Дух
Перехоплює
Від кРАси.
Донеси
Крихти Сонця,
розчинені у молоці,
в глинянім кухлику,
в лівій руці,
бо права
торкається Прави
Словами
Із нОвих рядків.
- Як справи?
Бог спитає
Очима простих перехожих.
Хтось, дуже на тебе схожий
Скаже :
«Скоро Ти будеш з Ним»
І
Сотні рим
увІрвуться вітром в свідомість,
щоб проявитись за мить
на старому папері.
КрутнУсь
на лівій нозі,
На пів дорозі
спинЮсь
і заплачу
від РАдості.
В прочинені Двері
Тихо ввійдУ,
Протяг впущУ
пОперед себе,
Завмру,
Бо ось – ТИ,
А я ж сьогодні – Дерево...
Покликані Древніми,
обІймемось,
переплетЕмось,
з”єднаємось...
- Стань корою моЄю
Й Глибоким Корінням!
НовИм Поколінням.
Ми ПочинАємось!
...З того місця,
Де на небі
Намальовані Крила
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379603
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2012
автор: LaLoba