мені здалося: миттю мчали роки.
вони летіли з швидкістю ракет.
я чула десь далеко Долі кроки,
і час ламав мені слабкий хребет.
не буде вже ні вчора, ні сьогодні,
я мить – не вічність – буду молода!
лиш жити хочуть очі ті голодні,
допоки небо сонце вигляда.
коли замовкнуть голоси ворожі –
я голову схилю – оце кінець.
життя таке коротке! не дай, Боже,
зійти одного разу нанівець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379586
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2012
автор: Клара Т.