Святий хліб

Не  раз  казала  бабця:  -  «Діти,
Святенький  хлібчик  бережіте,
Під  ноги  хліба  не  кидайте,
Його  завжди  ви  поважайте».

І  капали  старечі  сльози,
І  серце  билося  в  тривозі,
На  стільчик  сяде  біля  печі,
Розповідає  нам  малечі.

Як  люди  з  голоду  вмирали,
За  що  самі  того  не  знали,
Села  спустошені  були,
Ох  і  зазнали  всі  біди.

Дітки  на  очах  згасали,
У  неньки  хліба  все  благали,
А  вона  зморена,  безсила,
Лободу  в  горщику  варила.

Кропиву  їли,  лободу,
Не  зупинили  тим  біду,
Смерть  по  селах  йшла  з  косою.
Вкраїна  вкрилася  журбою.

Стогнала  бідна  Україна,
А  в  чім  її  була  провина?
Перед  ким  дітки  завинили?
Вони  так  хлібчика  просили.

Просили  хліба  й  помирали,
До  неньки  ручки  простягали,
Над  нею  смерть  також  стояла,
Душа  вже  тіло  покидала.

І  знову  бабця  затужила,
Окрайчик  хліба  відломила.
Той  хлібчик  ніжно  цілувала,
До  свого  серця  пригортала.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379575
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.11.2012
автор: Антоніна Грицаюк