Волошка

Синя  волошка  у  полі  живе,
одна  однісінька  зосталась,
хоче  потрапити  у  небе  голобе,
в  яке  давно  вже  закохалась.

Та  не  бачити  їй  скоро  його.
Зимонька  вже  сплела  біле  павутиння,
її  кохання  помітила  давно
і  стала  волошка  їй  рабиня.

Настала  година  прощання,
волошка  у  полі  тремтить,
ніяк  не  забуде  кохання,
яке  як  вогник  миготить.

Та  тут  нічим  вже  не  зарадиш,
не  зміниш  свою  долю,
хіба,  що  тільки  небу  покажеш,
ту  жорстоку  неволю.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379489
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2012
автор: toma