Закриваю; відкидаю подалі очі:
всередині не очні яблука,
не темрява, не сон - фрактали.
Фрактали літали, крутились
і впали.
Ще так довго, так довго до ночі!
Пдіймали
трикутники, тримаючи їх обережно пальцями
за кутики
(чужі руки).
Столиця має мільярди рук;
кожні з них тримають мене
за мої трикутники,
стискають холодними пальцями
мої три рівномірні кутики.
Тишина - мій улюблений звук -
з неї шию собі парашутики.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379189
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2012
автор: del