просто римований стьоб :)))
(оксюморон – поєднання протилежностей)
Німотний крик живезного мерця
Набатом тиші опромінив ніч.
Гаданий сполох ублажив серця,
У далечінь втікаючи навстріч.
Печалі радість каменем тече
По венах, що засохли мов струмок.
Кого покійник на престол зрече,
Ошатно голий той зплазує крок.
Метеликом свинцевим в небеса
Впаде думок прозірна каламуть.
Непоказні звичайні чудеса
Розгублені нам образи несуть.
Дрібногігантський вічності кінець
Туманиться в яскравості ворон.
Палає льодом проклятий чернець
Абсурдно-хльосткий пан Оксюморон!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379138
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.11.2012
автор: Осіріс