Оту зорю,
Що вміститься у жменьку,
Не сполохніть гримовиськом трембіт!
Вона ж така безпомічно-маленька:
Ще тільки-но з’явилася на світ.
А їй би казку на ніч розказати,
Як мудреці відвідали вертеп,
Що освятився криком Немовляти,
Однак царю не свідчили про те.
Я не мастак на зорях ворожити,
Та все ж піду, подібно мудрецям, –
А, може, там,
над прірвою у житі,
Новий месія зцілює серця…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378857
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2012
автор: Олег Завадський