Вже майже грудень на порозі.
Розсипав ранок цукор на траві.
Гаптує іній на дорозі
Сріблясто-білі квіти воскові.
Обіднє сонечко проснулось,
Проміннячком торкнулося землі.
Травичка миттю стрепенулась,
Льодяники розтанули в імлі,
Метнулися у простір стрімко,
Немов зібралися в прозорий дзбан,
Сувоями стелились мітко,
Перетворилися в густий туман.
Умиті трави в прохолоді —
Ув оксамиті зіронька горить!
Радіє все живе природі...
Та це ж стійка кульбабонька бринить! 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378843
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.11.2012
автор: Lana P.