Так спрагло, пристрасно
І дуже хижо, дико
Ти розривав рожевую сорочку...
Ти так до сили власной звик...
Тобі було байдуже на ридання,
На півспаплюжену, знівеченую душу...
Бо ти не знаєш про таке страждання,
А я тепер страждати-таки мушу...
Мерзотний Гімлер - маніак...
О!Так, Бог дарував тобі кремезні м.язи
Ти - гвалтівник душі, не тіла...
Та все одно ти душу не отримаєш...
Ти можеш познущатися порядно...
Порядно можеш покромсати...
Плюнути в серце, насмітити в думки...
Та тільки....душу силою химерной ти не візьмеш...
Пораниш, щурнеш...
То ж....хто ти після цього...ти - ніщо...
Слабка, мерзотна, жалюгідна постать...
Так спрагло, пристрасно
І дуже хижо, дико
Ти розривав рожевую сорочку...
Ти - гвалтівник....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=37864
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.08.2007
автор: Лилия Белая