СиротИна-сирітка, одинока билиночка в полі,
Ти кожного дня так страждаєш, як пташечка у неволі.
Все про сім"ю свою мрієш, про рідних, і маму, і тата,
Та не варті вони твоїх сліз, серця всього у заплатах.
Відривали ж бо без жалЮ, від себе малі рученята,
І не зважАли колись, на заплАканії оченята.
Крізь рОки ти мариш і сниш, бодай ще хоч раз повидати,
Може озветься, впізнає, покається рідная "мати"?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377608
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2012
автор: Ніжність - Віталія Савченко