Як дивно це, коли життя нове
Зароджується в материнім лоні.
Зливаються докупи у одне
Інь, янь - дві половини людські, долі.
Дають початок спільному вони –
Дитині – схожій, але особливій,
По-своєму світ бачить вона, сни,
Сліди лишає на життєвій ниві.
У неї колір маминих очей,
У неї плямка татова на вусі.
Вона – найкраща в світі із людей
Для мами, тата, діда і бабусі.
А що їй треба? Ласки, теплоти,
Батьків любові, мудрої науки,
Щоби могла Людиною зрости,
Щоби добро ліпили її руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376602
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.11.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)