він вчить мене справлятись зі страхом,
залишаючи із ним сам на сам.
він говорить, що я зможу будь-що здолати,
якщо перестану вірити чудесам.
він вчить не триматись чужої руки,
бо вона може мене відштовхнути,
і якщо я справді хочу кудить дійти,
то повинна робити впевнені кроки.
боїшся впасти - не шукай легких шляхів,
не думай, що море по коліно тим,
хто нічого не робить.
це мертвим не холодно і не холодно тим,
що прикидаються ними,
а ми все ще живі.
не боятись чужої думки, говорити чітко -
за кожним великим стояла тітка,
що поливала його брудом.
нікуди не дітись від словесного бою.
це про мертвих жодного слова кривого,
а ми все ще живі.
він говорить, що ми в театрі абсурду,
тут куди не глянь - ходячі трупи,
куди не кинь - мінорні ноти,
він говорить: якщо я хочу чогось досягнути,
треба брати себе у руки.
це у мертвих плити надгробні,
і останні терміни зазначені завжди.
а ми все ще живі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376089
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.11.2012
автор: Annika Ly