І знову тяжко в цю годину,
-За що і за яку провину,
Нема спокою у ці дні?
Кругом все пліснею взялося,
Накрили щільно, щоб «брелося»
Мов в бочці кислі огірки.
А ті, що «діло» це зробили,
Великий камінь положили,
Свої встановлюють права.
Те що було, ізнову душать
І на шнурочку думку сушать,
Щоб з неї й праху не було.
Бездушну виплекать людину,
Взялися знову гнути спину,
Переробляють всі книжки.
Уже Майданів не бояться,
Бо за спиною майоряться,
До крові жадні прапори.
Та це ж не вперше розбивають
Вкраїнську хату, проклинають
Ці кровопийці , блударі.
Хоч серце з розпачі ридає,
Та все ж живе і не вмирає,
Бо сила- схована в душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375918
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2012
автор: горлиця