Не можу віршувати я не щиро,
Та словам щирим де тим взятись,
Коли не має в душі миру –
Потрібно жити і сміятись…
Живеш, і дихаєш, й смієшся;
Кроваві сльози тОго сміху
З очей змертвілих тихо ллються,
Хто порахує їхню міру?
Чи висохнуть колись ті сльози,
Яких ніхто ніде не бачить?
Я плакать добре вмію щиро,
Та сміху щирому де взятись?...(03.11.2012)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375457
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.11.2012
автор: Людмила Богуславська