На молитві вечірній при лузі
Темні руки у небо простяг
І за барвами осені тужить
Гай, з печаллю провадячи змаг.
На стежині, де стрілися двоє,
Лиш імли прохолодної слід,
Ні листочка снаги молодої
У долонях понурених віт.
Відцвіло, відшуміло, зотліло.
Сяє сонце безкровно якось,
Наче муками зболене тіло,
Що пожертвував світу Христос.
Закінчилась гостина осіння,
Білий іній на кронах осів...
Гаю мариться час воскресіння,
Шелест юний у надрах вітрів.
04.10.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375448
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2012
автор: Рідний