Відпусти

Відпусти  моє  тіло  і  душу,
Нехай  буде  моїм  хоч  одне.
Адже  твоя  присутність  так  душить,
І  щоразу  вбиває  мене.

Відпусти  мої  зв’язані  крила,
І  не  дай  опуститись  на  дно.
Я  тебе  до  безтями  любила.
І  люблю…  Та  тобі  все  одно.

Відірви  моє  серце  від  себе,
І  зітри  моє  фото  в  собі,
Бо  для  тебе  вже  я  –  не  потреба,
А  у  мене  немає  межі.

Відштовхни  мене  ще  раз  подалі,
Нехай  впаде  остання  сльоза.
Нехай  буде  усе,  як  у  драмі,
Тоді  стане  на  місце  душа.

Тоді  зможу  заклеїти  рани,
І  нарешті  зібрати  думки.
І  тоді  буду  рухатись  далі.
Я  зумію.  Лиш  ти  відпусти.

03.11.2012  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375321
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2012
автор: Альбіна Кузів