Весла повітря

«Темні  вулиця  вкрились  насінням.»
         (Майк  Йогансен)

Мокрого  падолистового  дня  я  блукав  безцільно  сірими  вулицями  чіпляючи  своїми  підборами  липке  мокре  листя  кленів,  що  густо  вкривали  килимом  бруківку  старого  міста.  Ще  старішого  ніж  я.  І  тоді  я  подумав,  що  пращури  зачекалися  мене  коло  свого  гарячого  вогнища,  де  вони  згадують  і  переповідають  легенди.  А  я  все  не  йду  та  не  йду…  І  тоді  я  записав  у  свій  нотатник  таке:                                                                                                                                          

Падолист.  
Його  ім’я  написано  крейдою
На  мокрій  стіні  буцегарні.
Він  загубив  не  листя  –  себе.
Старим  сухотником
Шкандибає  бруківкою  тижнів.
Подаруйте  йому  монети,
Бо
Харон  не  веслує  задарма.  
Діряві  кишені  вівторка
Цвірінькають  флейтами  Токіо.
Він  теж  самурай.
І  своє  харакірі
Вважає  іконою.
Я  по  калюжах  ступаю
Хлюпаю  соком  Землі
Парасолю  розкривши
Стаю  музикантом  крапель.
Глядачі-горобці  
Магелланами  сірими
Вірять  в  кулястість  вулиць.
День  як  поема.  
А  я  –  корабель.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375226
Рубрика: Верлібр
дата надходження 03.11.2012
автор: Шон Маклех