*****
Люба моя квітко, як тільки торкнуся Вашого поетичного шарму,
чи не зміниться аромат мені приємного цвітіння? Адже так
не хочеться зрушити те, що тішить....
М.Ш.
Такий нестримний натиск позитиву! –
Я навіть його трішечки боюсь.
Тримаю щастя за пухнасту гриву
В земному поетичному раю.
Звиває ніжність зоряні сувої.
Ласкаві руки обнімають ніч.
І ми з тобою там були лиш двоє,
Де райдужні мости торкались пліч.
Слова-троянди в серце зазирали,
Дзвіночками звучав веселий сміх.
Вже почуттів іскрилися корали…
Створили ми цей рай собі самі.
Так солодко слова квітчають душу.
Над раєм місяць ніжно-молодий…
Я доглядаю нашу райську грушу, -
Тривожусь за майбутнього плоди.
Збираю з шляху колоте каміння,
Стираю титри з написом «Кінець»,
Щоб, не дай Боже, непорозуміння
Не зрушило ідилію сердець.
31.10.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11211010908
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374680
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2012
автор: *ИРЕНА*