Коли нема вже почуттів
І поцілунки невзаємні,
По рештках спалених мостів
Блукають рими потаємні.
Вони мов феї чарівні
На мить дають ковток надії.
І розум наче в дивнім сні
Плекає казку сновидіня:
Натхнені крила світлих мрій
Несуть в далекі горизонти...
І навіть дихати не смію!
Та то примара – дійсність онде –
Замість кохання - серця біль,
І прірва у душі – незгода.
І гомін ствердний звідусіль –
Любов мінлива, наче мода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374410
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2012
автор: Мурмаш