У серці важко й на душі,
Немовби камінь на землі
Сидить .
І все він мучить, мучить
І там треться,
І все хороше гине й рветься .
І все зникає і тьманіє,
І через нього все німіє .
Стає сумне усе довкола,
Усе помітно помира .
А камінь все росте й росте
І через це загине все :
Любов до всесвіту, життя,
І дружба, і молоді літа.
Зітрються спогади і мрії,
Хороші вчинки і надії .
І пусто стане навкруги ,
І чути буде тільки :
"Ври !
Залиш усе, залиш усіх
І поринь у "казковий світ" .
"Помри, щоб більше не страждати.
Помри, щоб більше не кохати .
Забудь, забудь, забудь
і вмри .
І більше ні про що не попроси.
Помри, щоб більше не згадати,
не зрадити і не цілувати.
Помри, щоб всі про все забули,
і все пробачили і не жбурнули
той камінь, що росте й росте,
що з часом він зруйнує ВСЕ !
Кінець усьому
і все пройде..
Зітреться, згине, полетить .
Немовби лист усе впаде
Розкришеться й назавжди вмре.
Пройдуть роки.
Погаснуть мрії.
І вже літа не молодії.
І вже і камінь не такий :
Старий, безпомічний й німий .
І вже бажа, щоб ти цвіла,
Як квіточка та чарівна
Але вже пізно ..
Пройде час,
Коли бажання Є для нас,
Коли ти хочеш, але "Ні!" ,
Коли ти прагнеш і вмира,
Коли не бачить Він й вона
Пройдуть оці літа і все.
Забудеш ти про все.
І ти вже більше не дитина.
Не дівчинка, а вже людина.
І той вже камінь - він твій тато
Який не скаже більше :
" Хватить !"
Уже не скаже :
"Ні, не йди .
Із тим не дружи, а того не люби !"
Уже запізно для от цього,
для того і для всього .
Він бачить,
що уже пора любити,
ходити,
мріяти ,
дружити,
Але вже в неї сил нема.
Але не хоче вже вона
І все.
Кінець.
От так в житті буває,
Коли батьки нас " убивають",
Коли усе в житті здається
Немовби камінь на землі
Сидить ..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374272
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2012
автор: taniyaa