По біло-чорним клавішам роялю,
Перста осінні нишпорять безлисто.
Елегія пливе садами млисто,
Мотивом вистигаючого жалю.
Пожухла, застаріла партитура,
Що спомином хиріє на пюпітрі,
Сама перегортається у вітрі…
Зронившись - шурхотить сміттям до мура.
Мінорами освинцевілі хмари.
З небес мрячать печально-срібні ноти.
Зливаються в калюжові гіркоти,
Мелодії сновидової чари.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374022
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.10.2012
автор: Осіріс