- Ти як?
- Не дуже… Холодно якось...
- Якби я міг, я би взяв тебе за руку, і все би стало добре :))
Мабуть, природно, коли першого снігу тоненькі крижинки
Зачіпаються пальцями граней за губи і вії,
Шукати в собі нотки спокою, подихів павутинки,
Тримати в очах зацукровані снігом мрії.
Мабуть, природно, коли вогник вишневий на щічках дитячих
З’являється дотиком пензлика художника ранку.
Хотіти квартирно – камінних обіймів гарячих,
Згорнувши у контурах ковдри душі філіжанку.
Коли тобі хочеться гріти тіла підвіконь,
І маряться кадри троянд… Шпалерних, настінних.
Мабуть, природно шукати натхнення долонь
І трошки обіймів… Не тільки квартирно –камінних..
P.S. Вітаю лучан з тоненьким першим сніжком! Нехай в ці холодні дні з вами буде тепла ковдра, гарячий чай... і натхнення не тільки камінних обіймів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373696
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2012
автор: Юля Фінковська