Жаль... Осінь добігає вже кінця...
Траву вкриває ніжний білий іній.
Чому ж сумна така картинка ця?
Чому так смуток зачіпа осінній ?
Що ж, осінь - неминуча це пора,
Мої думки плетуться в павутинні.
О диво! Вишня знову розцвіла?
Чому мороз вбива квітки безвинні?
Чому з тобою тепло й восени,
Твої слова так ніжно мене гріють?
Чому скриплять зимою ясени?
Одні живуть, а інші животіють?
На все, звичайно, відповіді є .
Але чому так треба ти мені?
Мабуть, ти просто сонце золоте,
Яке так ніжно світить навесні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2012
автор: Н-А-Д-І-Я