і хто б міг подумати! - хризантеми-
від дракона, предивного у самоті.
цього вечора ми відхилились від теми,
і портер з куантро єдналися в спільній меті.
ми котушку смаку намотали на тонкі фонеми.
нас було cкількись і - так!- ми були молоді.
у нас струнки напружились в пальцях
від холодних свинцевих поручнів.
о скільки ніжності в буденних калатальцях!
о скільки вдихів в вітрі оцім сонячнім!
наших рук переплетені протуберанці,
прямокутники вікон, віконечок...
і поки кров наша не старша за блискітки,
що з рук розсипає хтось в небі прозорім,
і до пікантного місця нам відстані,
і серця шаленіють, і справжні історії
трапляються з нами, а ми, як не дивно, з ними,
і поки детально й уважно ми слухаєм ці історії,
доки ми міні-вогником ділимось з подорожніми,
і доки тіла наші чемно сумують за морем,
доки ми молоді- залишаємось непереможними.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373608
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2012
автор: Світлана Пражко