Такий звичний мені
Світ лишає мене,
Поринаючи у небуття.
Люди рідні й чужі,
Без яких все сумне,
Покидають сучасне життя.
І так серце щемить,
І в душі пустота
Від думок, що цей світ відійде.
Час так швидко біжить
Й мимохідь засипа
Й те, що, мріялось, вічним буде.
Все тече, все мина.
Ці слова не мої
Лиш тепер зрозуміла сповна.
З часом: був сум - й нема.
Але, Боже, - о ні! -
З часом радість чомусь теж мина...
22.07.2012р.
Під впливом смерті Ступки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373600
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.10.2012
автор: ХВіСт