у тобі є щось від рослини
ти ростеш
ти дихаєш
ти врешті-решт можеш зів'яти
якщо тебе вчасно не виставити
на сонце зігріти тендітне галуззя
чи підлити у вена гірської води
чуєш мила як ламається наша печаль
як вітер нашіптує нам маршрути
зустрічних перехресть а між пальцями
пролягає річка майбутніх морів
що світиться променем?
вона загоряється
вона протікає у оці
і там полохливо вовтузиться
у моїх грудях проростає цвіт нашої віри
а ти уже відчуваєш цей прихід холодних вокзалів
як за горами холод стелиться низько
над травами і ти ловиш сполохані хмари руками
як за уквітчану спину западають
важкі сніги і короткочасні повені
а cоковиті слова вгризаються в пам'ять іклами
ми - одна матерія
ми - одна істота
ми - єдина цілісна духовна сполука
більше відпочивай
більше їж фруктів і овочів
більше люби і люби
так відверто і нестримно
як ніколи до цього не відривала
свого серця від ребер
так немов це вперше і востаннє
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373552
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2012
автор: Роман Штігер