Чому ти знов тривожиш мої сни,
навіщо знову спогади вселяєш?
До мене ти приходиш восени,
і вмить узимку десь зникаєш...
____________________________
Не поринай в моє життя,
ти вже у ньому тінь забута.
Я вже не прагну співчуття —
буття теорія збагнута.
Мій світ для тебе вже чужий,
ввійшовши в нього — заблукаєш!
Лиш спробуй ніченьку прожий,
яку, нажаль, ти не пізнаєш...
Ти станеш в*язнем вічних снів,
із цього божевілля виходу немає.
І знов оточить серця спів,
що душі павші звеселяє...
Із божевілля вихід не існує,
туди ввійшовши — завмираєш!
Мій сон "exit" не намалює.
Навіщо ти у нім блукаєш?
і знову сонце розриваєш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373462
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2012
автор: Silver Snow