...Я пам'ятаю крики долі
І подихи забутої весни,
Все яскравіше завмирають скроні
І юні кроки покидають береги.
На перехресті стомлених доріг
Твоє обличчя смутком дещо оповите,
Думки занедбані, збивають з ніг
Впадає в вічай соло душ одвічних.
...Літати ти бажала як птахи,
Кохати так, як в цьому світі не навчили
І хай із вітром грають завжди вітряки
І руки пристрасті від радості пітніють...
Спонтанні дії сковані в серцях,
Забуті усмішки прихованих мотивів,
Живі слова у різних кольорах,
Мов рвані джинси - захололі мрії.
...Прийшла межа...і ти уже не вправі
Робити дивні речі просто так.
Прийшла межа, мов та вдова в вуалі
І ти повинна жити як мастак.
Дорога,що веде у дивний світ:
Обов'язків придуманих та не тобою,
Де Юність віддає свій смолоскип
Та Старість переможе вже без бою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373361
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.10.2012
автор: Анна Черненко