В долонях ти тримаєш чашку чаю.
Від неї забираєш все тепло.
Я по інстинкту чітко відчуваю,
Що там в душі, все снігом замело...
Ти хочеш розтопити - не виходить.
Багато льоду, та розчарувань.
І пар від чаю у повітрі бродить,
Немов відлуння всіх твоїх бажань.
Година..Друга... Час від нас тікає...
Ми мовчимо. Навіщо ті слова?
Нехай у чашці вже тепла немає,
Наші думки й енергія жива.
Вона дає наснагу і надію.
Такий собі, коловорот подій...
Поглянь у очі. Бачиш мою мрію?
Це задзеркалля всіх твоїх надій...
Ну що, продовжим? Я уже й не знаю...
Твої й мої змішались почуття.
Гарячий чай у чашку наливаю,
Немов новий період у життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372921
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2012
автор: Шкурак Таня