Не питаю "чому?", бо розумію, що так має бути.
Напевно, не буду старатись це все забути.
Не хочеш, але підкоряєшся долі.
Напевно, це щастя, що веде до волі.
З часом заспокоюєшся та згадуєш як сон.
Тоді наші душі співають в унісон.
Бажаєм мати більще ніж маєм,
але про те що є ми забуваєм...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2012
автор: Бульбашка