Ранок. Вечір. Ранок. Вечір.
Непомітно дні минають.
Щодень дивні якісь речі
Світопростір розтинають.
Розпач. Віра. Розпач. Віра.
У душі, немов в криниці –
То найнижча з усіх міра,
То за край вона крениться.
Тьма і світло. Тьма і світло.
Серце в клітці – ввись злітає.
То стоїть посохлим цвітом,
То Едемом розцвітає.
Милість. Злоба. Милість. Злоба
Чорний ворон з уст карконить.
Гострий спис пробив утробу.
А десь поруч ангел дзвонить.
Шал кохання, шал любові
І ненависть в круговерті.
Миті пристрасно-святкові
Й чорні, наче очі в смерті.
Дні і ночі – коса косить.
Час летить, мов навіжений.
Серце шквалу сонця просить.
Доля бачить сон блаженний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372610
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.10.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)