Сприйми як належне оцю недописану осінь.
Живи календарно, рахуючи парні числа.
Ця осінь не наша, а я не змирилася досі.
Вона ненароком ці душі холодом стисла.
Вважай, що ця осінь - фрагмент, що лише звеселяє,
Ця відстань - то не кілометри - раховані дні.
Без нас наша віра вже тане і тихо зникає.
Без нас наше місто втрачає казкові вогні.
Забудь те, що думав колись ти іти руйнувати.
Закреслені спогади не розбивають світи.
І пам'ять про нас бережуть ті численні кімнати.
І я бережу, поки поруч зі мною є ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2012
автор: Fairytale