Закриття полювання

Бувальщина

В  Збитині,  у  кожній  хаті,  шанують  мисливця,
А  завзятих,  до  десятка  -  всім  відомі  лиця.
Біля  хвіртки,  що  у  Сави,  зібралися  зрання,
Захотілось  їм  святково  закрить  полювання.
Гомоніли  із  годину,  хто,  що  має  взяти,
Закривати  полювання  рішили  з  гармати…
Один  раз  нехай  бабахне  козацька  гармата,
Значить  більше  вже  не  можна  в  лісі  полювати.
Розійшлися.  Готуються.  Готують  гармату…
Чистять,  роблять  мов  новеньку  –  діло  йде  до  свята.
Запрягають  коней  в  воза,  кладуть  трохи  сіна,
За  цим  пильно  споглядає  Савова  дружина.
Все  готово!  По  рушниці,  патронташ  на  груди…
Проводжати  зібралося  зівак  звідусюди.
Приїхали  на  «пісочник»,  дали  коням  сіна,
Далеченько  в  чужім  селі,  загула  дрезина.
Розстелили  плащ-накидку,  порізали  сало,
Розлили  площину  спирту,  але  ж  цього  мало…
Зарядили  швидко  пушку,  запалюють  гнота,
Всі  замовкли  і  чекають  «закриття  охоти»,
Загриміло!  Луна  гаєм…  Ядро  із  гармати…
Все-таки  колись  уміли  із  гармат  стріляти.
Бідні  коні  з  переляку  воза  залишили,
Але  з  дишлом  так  рвонули,  скільки  було  сили.
З  «пісочнику»  «Ура!»  лине,  є  на  те  причина,
Тепер  можна,  як  то  кажуть,  випити  чарчину!
Все  зібрали,  почистили,  гарно    поскладали
І  кілометрів  з  десяток  в  село  воза  пхали.
Потомились,  та  щасливі,  що  вдалося  свято
І  взялися  в  Сави  вдома  стола  накривати.
Цілу  ніч  тоді  гуляли,  розійшлися  зрання,
Так  мисливці  закривали  колись  полювання.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372278
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2012
автор: Віталій Назарук