Щоб продовжити обірване, в кімнату зненацька вривається моя пам'ять, (збуривши за собою потік повітря), а за нею ‒ інші видумані й реальні персонажі. Я прокинувся, я просто думаю.
Деякі сновидіння неможливо розтлумачити асоціативним методом, бо майстерності катма. Тому нічого не лишається, як підкоритись настрою, з яким сон виплюнув мене в реальність. В реальності надовго не лишаюсь: яким би сон не був, він завжди цікавіший і закрученіший, ніж ця… фізика, що нас оточує. Хімія, що біжить по наших жилах…
Я згадав… ой, мені нецікаво жити. Зараз не час відкривати архіви, і розказувати, що в цій історії ключове, і за яких обставин ставалися події. Хоча, мені відносно легко це зробити: двадцять років не є так багато, щоб не згадати їх, (відкривши попутно відповіді на всі питання). Але не це змінить дійсності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371814
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2012
автор: Jonny Evilko