Я і ти.І осінь попід руку,
Як під музику і наші почуття.
Ми кохання лишили на муку.
І йому немає вороття.
Ти-один-одна.Як пава бродить
Ніч без слів і наших почуттів.
Нас кохання більше не знаходить.
Вмерло там,де ти лиш захотів.
Осінь,знов плетеш мереживо?
Осінь знов комусь його продасть.
Нас з тобою було попереджено:
Доля шансу другого не дасть.
Виспалася осінь і зібралася
До далеких мрій і відчуттів.
Ще у грудні вкотре озиралася,
Намагалась лишить кольорів.
Та не треба.Більше не проситиму,
Ти комусь мереживо продай.
І з зимою в холоді я житиму,
І мене ти осінь вибачай.
Зрадила тобі.Я закохалася
Лиш зимою.Та мені не вір-
Зовсім,зовсім я не намагалася
Повернуть тебе.І серед гір
Не чекала.Обіцянку кину,
Знаю:вдвох Ви любите мене.
Я зірву червоную калину,
Котра ще під снігом проросте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371744
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2012
автор: Відочка Вансель