Знущайся кате наді мною
В твоїм житті як вічний крах.
Коли вже біль стоїть горою,
В тобі десь полум’ям ще прах.
Можливо навіть сирота…
Коли стою я на колінах
І в грудях темна пустота
Мов у твоїм ниті вітринах.
Ті сльози байдуже, чомусь
Для когось горем розіллється
Невже потрібно це комусь?
А там світанок знову посміхнеться.
Життям не навчені кати
Рабами стали ви дволикі
Із цього пекла можна утекти!
Лиш тільки втрати будуть завеликі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371338
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2012
автор: Колос надії