Вокзал прощання

Я  знаю,  що  більше  тебе  не  побачу.
Життям  переведені  колії.
Не  бійся,  сьогодні  уже  не  заплачу,
Забуті  усі  меланхолії.

Тремтить  неминучість  у  стінах  вокзалу,
І  сонцем  перон  закривавлений.
Пробач,  що  колись  я  про  все  це  змовчала,
А  зараз  час  шансів  позбавлений.

Я  знаю!  Я  більше  тебе  не  побачу.
Цей  погляд  такий  обрікаючий.
За  все  несказанне  мовчанням  віддячиш,
Долоні  холодні  стискаючи.

У  різних  частинах  планети,  дві  долі
У  спогади  спільні  залучені.
Як  два  поїзди,  що  зустрілися  в  полі,
Лише  з  протилежним  сполученням.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371116
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2012
автор: Мажорська*