НЕТЛІННА ПІСНЯ

Між  трав  мелодія  лилась
легким  солодким  ніжним  трунком.
Вона  тоді  мені  збулась
жаданим  першим  поцілунком...

Тьмяніють  барви  у  житах.
Буває  солоно  і  гірко.
А  та  мелодія  зліта
то  тихо,  то  занадто  дзвінко.

І  досі  душу  дошкуля
далека  паморока  літа.
Вже  й  осінь  спомини  кружля,
вкриває  паморозь  палітру.

Стискає  рама.  Та  дивлюсь
на  пошрамовану  картину.
Роки,  мов  пелюстки,  тулю,
у  тепле  літо  плину-лину.

І  досі  солодко  щемить
ота  мелодія  чарівна  –
нетлінна  веселкова  мить,
довічна  пісня  солов’їна.

Тьмяніють  барви  у  житах.
Буває  солоно  і  гірко.
А  та  мелодія  зліта
то  тихо,  то  занадто  дзвінко.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371005
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА