Я не модна. У цьому фішка.
Не віддамся тобі за гроші,
Як сполохана дика кішка
Стану злісна і нехороша.
Бо не модна. Не стану млосно
Цілувати твої обійми,
Я не тебе погляну скоса
І втечу у простори мрійні…
Ти пізнав сто жінок, можливо.
Я ще досі, повір, нікому…
Дуже тихо і не хвастливо
Зізнаюся тобі у цьому.
Тобі смішно, твій тихий усміх
По цнотливим сповзає нервам…
І чорнішає наша зустріч.
Ну пробачте, що я не стерва!
Так, не маю очей звабливих,
Лише першість, що непотрібна
У епоху очей брехливих,
Де розпуста тече, мов срібло.
Ти шепочеш нахабно в душу:
«І для кого ж закриті двері?»
І смієшся, і йдеш, і дуже
Стало холодно, як в печері..
А сьогодні усім все можна!!
В твоїй зоряній Кама-Сутрі
Я сторінку лишу порожню,
Бо і ти не дійшов до суті!...
Так, я маю цю дивну першість,
Наполохану, дивно чисту,
Непотрібну тонку відвертість
І надію - палку, іскристу…
Як остання Ассоль-дурепа
Я чекаю того, хто цінить
Недоторканість. Він під небом
Все ще ходить, один, єдиний…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370853
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.10.2012
автор: Marina Kiyanka